Одного разу дехто наважується на крок, який радикально змінює все його життя. Відмовляється від мирських радощів і йде у монастир. Що у 21 столітті спонукає людей ставати ченцями? Пошук сенсу життя, втеча від сучасного суспільства, бажання сховатися за монастирськими стінами від проблем? Як правило, на це питання усі ченці відповідають однаково - їх покликав Господь. І неохоче розповідають про те - колишнє - життя, а також, що саме змусило їх, найчастіше успішних людей, настільки кардинально змінити свій звичний уклад. Послушник Олександр хрестився у сорок років. Дав обітницю служіння Богу після 9 років ув'язнення в місцях позбавлення волі. І тепер намагається наставити на шлях істинний інших ув'язнених - листується з тими з них, хто звернувся до Господа. Однак для багатьох зеків шлях до віри складний, адже він вимагає відмови від багатьох тюремних "понять". Наприклад, тих, які не дозволяють здійснювати спільні обряди з представниками нижчих каст у тюремній ієрархії. Яким є побут ченців в українських монастирях? Чи не нагадує сувора ієрархія у них структури інших закритих спільнот, наприклад, армії?