Олександр Суворов: "Через "Кармеліту" я не знімався майже три роки"

Привабливий і благородний циган Міро у виконанні Олександра Суворова вже давно підкорив серця телеглядачок. І тепер на їхню радість він знову з'явився на телеекранах - у продовженні серіалу "Кармеліта. Циганська пристрасть".

"Усі трюки я виконував самотужки"

- Олександре, зйомки першої частини "Кармеліти" тривали дуже довго. Якою була Ваша реакція, коли дізнались, що продюсери мають намір знімати продовження?

- З одного боку, зрадів. Хотілося попрацювати із добре знайомою командою, але водночас хвилювався, що продовження може бути слабшим. Але у продюсера проекту Юрія Бєлєнького неймовірний дар переконання. Саме тому у проекті залишились усі актори з першої "Кармеліти".

- Під час роботи над другою частиною чи здобули якісь нові навички?

- Із задоволенням опановував ази каскадерської професії під керівництвом постановника Жені Сакурова. З його благословення практично усі трюки виконував самотужки. Це і бійки (зокрема на батогах), і вибухи, і стрибки, і перегони верхи.

- Протягом тривалого часу ви граєте кохання з Юлею Зіміною. Чи пов'язує вас щось поза кадром?

- Ми знайомі майже 6 років. І увесь цей час я люблю її як неймовірно цікаву і кмітливу людину, професійного партнера і надійного друга. Але поза знімальним майданчиком у кожного своя особиста історія.

- Ви знялись у багатьох серіалах. Коли відчули себе по-справжньому відомим і пізнаваним?

- Популярність і пізнаваність - різні речі. Пізнаваність приходить, тому що обличчя щодня з'являється на екранах. Але через тиждень після закінчення серіалу приходять нові герої. Це закон телебачення. Але буває й навпаки. Наприклад, Настя Заворотнюк і Неллі Уварова стали справжніми зірками, задіяними в інших проектах. Ось це вже популярність.

Після першого сезону "Кармеліти" мене довго знали лише як Міро. Не тільки глядачі, але й режисери. Через цей образ я не знімався майже три роки. Потім з'явились інші роботи. Мене почали впізнавати не лише як того чи іншого персонажа, а й як актора Олександра Суворова. Хоч все одно популярним себе не вважаю.

"Серіал - тренажерний зал для актора"

- Чи використовуєте свою пізнаваність з корисною метою?

- Ні. Соромлюсь надмірної уваги.

- У серіалі ваш герой має справу з чаклунством. Самі у магію вірите?

- Ні, це все від лукавого. Щиро співчуваю людям, які таким чином вирішують життєві проблеми.

- Не боїтесь стати виключно серіальним актором?

- Ні. Серіал - це як тренажерний зал для актора. Якщо працюєш чесно - не лише підтримуєш форму, але й рухаєшся вперед, ростеш.

- Чи є у вас зараз кохана жінка?

- Так. Журналістка Катя.

- Кажуть, що чоловіки за своєю природою - полігамні. Ви також заглядаєтесь на красунь на вулиці?

- Зараз дивлюсь лише на свою кохану. Але якщо бачу на вулиці вродливу дівчину, можу їй посміхнутися. Але це абсолютно не означає, що я бабій чи маю щодо неї якісь плани.

- А до постільних сцен у кіно як ставитесь?

- Нормально. У мене, до речі, був кумедний випадок на цю тему. Під час зйомок серіалу "Жінка без минулого" не залишилось нікого, хто б не підійшов до мене або моєї партнерки Іри Поладько, щоб спитати: "А у вас що, все насправді?". І жодна душа не сказала: "Як ви класно граєте!"

- Катя вас не ревнує?

- Ревнує. У якийсь момент мені навіть стало незручно. До цього я деякий час жив один і робив все, що бажав. Хоч розумію, якби вона була на моєму місці, також ревнував би.

З особистої справи

Олександр Суворов народився 8 листопада 1979 року у місті Саров Нижньогородської області. У 2000 році закінчив Вище театральне училище ім. Щепкіна і одразу був зарахований до трупи Російського академічного молодіжного театру. За плечима - робота у фільмі "Смак вбивства", у серіалах "Аеропорт", "Кармеліта", "Вогонь кохання", "Жінка без минулого".

Ольга Лицкевич
"Комсомольська правда в Україні"