"Інтер" приготував два спецпроекти до річниці війни у Південній Осетії

В ніч на 8 серпня 2008 року шквал вогню з грузинських ракетних установок обрушився на спляче південно-осетинське місто Цхінвалі. Почалася війна. Ця ніч ледве не стала останньою для знімальних груп "Інтера". З найпершого дня грузино-осетинського конфлікту журналісти і оператори телеканалу знаходилися в епіцентрі військових дій, завдяки чому змогли побачити та висвітлити зворотній бік війни. Той, про який ми могли б ніколи не дізнатися.

Два погляди на війну, дві документальні прем’єри - дивіться на "Інтері" фільм Андрія Цаплієнка "Анатомія війни" у суботу, 7 серпня, о 23:40 та "Осетинський щоденник" Руслана Ярмолюка у суботу, 8 серпня, о 20:20.

"Анатомія війни"

… Південна Осетія. Блок-пост на в'їзді до Цхінвалі. Десята вечора, до початку війни - дві години. Осетинські бійці позують журналістам "Інтера" на тлі бетонної стіни. Через дві години, після того, як будуть відзняти ці кадрі, всі ці хлопці загинуть. Їм було не більше двадцяти. Все, що залишиться від них через дві годити, - церква, намальована на бетонній стіні. Вони сподівалися, що малюнок захистить їх. Але цього не сталося.
Юрій Романюк, оператор телеканалу "Інтер":

- Ми обирали місце для інтерв’ю, шукали потрібну візуальну картинку. Я збалансувався, опускаю камеру - і цієї миті справа від мене пролунав свист і жорсткий розрив. Я повернувся, і не повірив своїм очам: у наш бік летіли три міни. Це були перші міни, які впали на територію миротворчої частини.

Юрій Романюк та Руслан Ярмолюк встигли добігти до бомбосховища, це їх і врятувало. У бункері вже ховалися декілька десятків людей, серед них - діти. Ті, хто врятувався, згадують: було так тісно, що довгі години доводилося стояти практично нерухомо. Бункер тремтів від вибухів, безперервно плакали та кричали діти. Обстріл продовжувався до п’ятої години ранку наступного дня, протягом цього часу сорок снарядів весь час били по невеликій ділянці, де знаходилися люди.

Військові наказали відключити мобільні телефони, оскільки артилерію цілили по мобільному зв’язку. Але журналісти порушили наказ: тільки-но ущухла стрілянини, вони почали відправляти рідним прощавальні SMS. Якби запеленгували цієї миті їх нальотчики, вони дійсно могли б стати останніми.

Через декілька днів ще одну знімальну групу "Інтера" - журналіста Артема Шевченка та оператора Дмитра Монархова - взяв на приціл штурмовик російських ВПС. Оператор вже подумки приготувався до смерті, але камеру не вимкнув. Снаряди впали за півсотню метрів від бетонної автобусної зупинки, де ховалися Артем і Дмитро. Іншого разу їх ледве не згубило армійське спорядження: бронежилет журналіста привернув увагу осетинських бійців.

Андрій Цаплієнко, журналіст "Інтера", автор фільму "Анатомія війни":

- Артем і Дмитро прямували повз залишених грузинських позицій у бік Цхінвалі. У бронежилеті журналіст відчуває себе у відносній безпеці, але він вже на прицілі. Через півгодини осетинський ополченець заарештував їх і відвів до міста. Тієї миті, коли знімальна група перетинала лінію фронту, він збирався відкрити по журналістам вогонь. Людина в армійському бронежилеті автоматично стає мішенню.

Дмитро Монархов, оператор "Інтера"

- Артем був у бронежилеті. Ополченець, який нас вів, він назвався Ігорем, - сказав, що нашому журналісту дуже сильно пощастило, тому що саме його він тримав на прицілі, оскільки за бронежилетом визначив його належність до армії.

Хроніка грузино-осетинської війни переплітається з подіями в ще одні гарячій точці - Афганістані, де свого часу працював автор фільму.

"Анатомія війни", 2008, власне виробництво телеканалу "Інтер" (студія "07 продакшн").
Автор: Андрій Цаплієнко
Журналісти: Руслан Ярмолюк, Артем Шевченко
Режисер: Олег Карнасюк
Оператори: Олександр Запорощенко, Сергій Ролик, Юрій Романюк, Дмитро Монархов, Сергій Тахмазов

"Осетинський щоденник"

Журналіст "Інтера" Руслан Ярмолюк знаходився у Цхінвалі, коли спалахнула війна. Він був одним з небагатьох представників ЗМІ, який з найпершого дня вів репортажі з-під вогню, ризикуючи головою, і залишався в епіцентрі подій до кінця. Його серія сюжетів з Цхінвалі номіновано на найвищу міжнародну телевізійну нагороду - Emmy Awards.

Документальний фільм "Осетинський щоденник" - це хроніка перших чотирьох найстрашніших днів війни. О пів на дванадцяту вечора 7 серпня журналістів повинен був зустріти у Цхінвалі командуючий миротворчого контингенту. Тільки-но вся преса зібралася на плацу перед казармою, вдарили системи залпового вогню "Град" і артилерія.

Руслан Ярмолюк, журналіст "Інтера"

"Коли ми їхади до Цхінвалі, то допускали, що ситуація протистояння між грузинами та осетинами може загостритися, але не настільки. Ми гадали, що все не піде далі перестрілок між сторонами, без використання ракет та артилерії. Але, прибувши на місце, того ж дня потрапили від відкритий вогонь".

Українським журналістам було удвічі важче працювати: для осетинів вони були насамперед представниками країни, яка продала Грузії зброю, і з якої у той час розстрілювали мирних жителів. Через це постійно виникали серйозні та небезпечні ситуації - нейтральний статус журналіста тут не спрацьовував. Лише розуміння того, що окрім журналістів ніхто не донесе об’єктивну інформацію про те, що відбувається, стримувало місцевих від розправи.

У грудні 2008 року знімальна група знову повертається до Цхінвалі - аби побачити і розповісти, як відроджується і повстає з руїн місто.

Руслан Ярмолюк, журналіст "Інтера":

"Більш за все мене вразили діти. Переживши жах війни, вони не втратили вміння радіти життю. Маленька Зорина Хачирова мріяла про нарядну сукню з бантами для шкільного новорічного балу, і ми вирішили зробити їй такий подарунок - запросили з мамою до салону весільного та бального вбрання і запропонували їй вибрати найгарніше. Завжди має бути місце для сказки".

Фото: Олесандр Запорощенко, оператор телеканалу "Інтер". Більше знімків дивіться у фотогалереї  "Своя війна" на сайті Podrobnosti.UA