Антон Нікітін: "Наш головний екзаменатор - це глядач"

Вже не перший рік новини "Інтера" незмінно тримають лідерські позиції. Як показують телевізійні рейтинги, більшість жителів України надають перевагу програмам новин саме цього каналу. У чому секрет успіху? Як журналістам "Подробиць" вдається знаходити свої ексклюзиви та вести репортажі з гарячих точок нашої планети? Про це нам розповів головний редактор інформаційного мовлення телеканалу "Інтер" Антон Нікітін.

"Наші журналісти розшукали бабусю Обами"

- Цифри демонструють, що новини "Інтера" дивиться кожен третій телеглядач України. Як ви вважаєте, чим зумовлені такі високі рейтинги?

- Наш головний екзаменатор - це глядач. І рейтинги свідчать, що люди довіряють результатам нашої роботи. Зараз "Подробиці" - головні новини країни. Ми показуємо ту інформаційну картину світу, яка потрібна та цікава глядачеві. У нас багато ексклюзивів. Як наслідок, багато ЗМІ цитують заяви політиків, які вперше прозвучали на "Інтері". Хочу підкреслити: навіть в умовах кризи канал не економить на новинах і ніколи цього не робитиме. Інакше ми почнемо "недоговорювати" і "недопоказувати". А глядачеві дуже важливо розуміти, що для нашої команди не існує перешкод.

З українських телеканалів тільки у нас є мережа корпунктів за кордоном: у Лондоні, Берліні, Вашингтоні, Парижі та Москві. Наші журналісти працюють у Грузії, Швеції, Ізраїлі, Латвії, Сербії та у багатьох інших країнах. До того ж, "Подробиці" дуже часто роблять репортажі з тих місць, куди не кожен український журналіст наважиться поїхати.

- Наприклад?

- Руслан Ярмолюк – єдиний кореспондент з України у серпні був у Цхінвалі, коли місто бомбували грузинські війська. Якщо б не він та не оператор Юрій Романюк, то у всіх було б інше уявлення про цю війну.

Наш спецкор у США Максим Драбок робив сюжет з Кенії про "головну бабусю Америки". Сара Хусейн Обама – звичайна кенійська бабуся та… бабуся президента США. Інтерв’ю писали у простому сільському будинку. Вона розповідала нам про Барака та показувала кімнату розміром у 8 квадратних метрів, у якій майбутній президент наддержави жив з дружиною, коли приїжджав після весілля. Така історія значить набагато більше для глядача, аніж всі інші сюжети про американських вибори.

Допомагає авторитет та бажання достучатися

- Важко домовитися про інтерв’ю з дуже відомими та впливовими особистостями?

- Буває по-різному. Багато чого залежить від наполегливості журналіста та його особистого бажання достукатися – і в прямому, і у переносному значенні. Одного разу Дмитро Анопченко робив сюжет про першу українську Конституцію та розшукував у Франції нащадків Пилипа Орлика. Пошуки привели його до замку у Шампані. Зовсім випадково двері відкрила сама власниця маєтку графиня Антуанетта де Вілль Буже, яка тільки що повернулася з подорожі. Вона розгубилася від нахабства нашого журналіста, адже навіть члени родини попереджають про свої візити заздалегідь, але Дмитро настільки зумів причарувати графиню, що вона погодилася приділити йому час.

Часто на нашу користь спрацьовує статус. На початку минулого року "Подробиці тижня" подали запит на інтерв’ю з Джорджем Бушем, і, чесно кажучи, не дуже розраховували на позитивну відповідь. Однак Посольство США в Україні пішло назустріч найбільш рейтинговому українському каналові і допомогло в отриманні ексклюзиву у березні, за тиждень до візиту президента США в Україну. Вперше в історії країни український телеканал зробив інтерв’ю з американським президентом.

- Розмова з лідером США сильно відрізняється від аналогічних бесід з нашими лідерами?

- Сильно! Інтерв’ю тривало в обумовлені протоколом шість хвилин, але при цьому ми встигли задати всі питання, які нас цікавили. Багатьом українським політикам варто повчитися у Буша - відповідати чітко та за суттю, незалежно від того, зручні питання чи ні.

"Нас не цікавлять жовті новини"

- Журналістські розслідування – це візитна картка "Подробиць". Наскільки вони ефективні?

- Багато людей з тих, хто до нас звертається, вважають, що телебачення – сила, яка може все. Наше завдання – не ловити за руку конкретних людей, а показати проблему, голосно заявити про неї. Хоча іноді виходить так, що робимо і те, й інше. Наприклад, матеріал про покупку посвідчень водіїв. Ми показали все: як це зробити, скільки це коштує. Після виходу сюжету в ефір виникла реакція з боку органів, було багато галасу. Таке телевізійне розслідування можна вважати ефективним.

Випадок, який наробив ще більше галасу - справа родини Зайцевих. Глядачі напевно пам’ятають історію молодої жінки Світлани з Макіївки, яку було засуджено за вбивство, якого вона насправді не вчиняла. Пізніше знайшлися справжні вбивці, але за час, проведений у тюрмі, жінка заразилася туберкульозом та померла через декілька місяців після звільнення, залишилося троє дітей. Мати Світлани подала позов, і суд виніс рішення виплатити родині нечувану за українськими мірками суму – 2 мільйони гривень. Казначейство та прокуратура відмовилися платити. Наш сюжет побачив президент Віктор Ющенко та дав розпорядження генпрокуророві Медведько розібратись у ситуації. Ми слідкували за розвитком подій, і от зовсім нещодавно, у грудні минулого року, у справі було поставлено крапку. Всю суму Зайцевим виплатили.

- Що для вас табу? Чи є новини, які ніколи не потраплять в ефір?

- Жовті новини нас не цікавлять. На рівні табу - особисте життя людей, хоча такі матеріали гарантують телевізійні рейтинги.

- Чому в ефірі так багато політики і так мало, скажімо, культури?

- Я б посперечався, що ми мало показуємо життя поза політикою. Звичайно, якщо у країні напружена ситуація, то деякі культурні події можуть і не потрапити до випуску. Але історичні дати, які мають значення для держави, ювілеї знаменитих класиків та заходи світового масштабу ми не залишаємо поза увагою. Наприклад, наша знімальна група акредитована на вручення премії "Оскар", ми будемо показувати Канський фестиваль та багато іншого.

- Чи існує певна зарубіжна програма новин, яку Ви вважаєте за еталон?

- Еталонів немає. У західних ЗМІ більш агресивна журналістика, більше присутності на місці подій, в інформаційних службах працює більша кількість людей. Вони намагаються оперативно включитися у будь-який час практично з будь-якої точки планети. Їх перевага, скоріше, у технічному ресурсі. Що стосується професійних якостей, майстерності, то наші кореспонденти нічим не поступаються західним колегам.

Прямий эфір - завжди форс-мажор

- Чи легко стати ведучим новин?

- Тут багато що залежить від особистості людини. Телебачення в цьому плані дуже жорстка штука. Має бути певний тембр голосу, зовнішність, вміння подавати інформацію. Не кожен журналіст може стати телеведучим, тим не менш у кожного ведучого має бути за плечима журналістський досвід. Усі наші ведучі колись працювали "у полі".

- Чи часто трапляються форс-мажори? Як ви виходите з таких ситуацій?

- Прямий ефір – це завжди форс-мажор. Навіть якщо на екрані все виглядає добре, це не означає, що за кадром все так само спокійно. Часто найбільш важливі новини надходять в останню мить та монтуються вже у процесі програми… А одного разу випуск ледь не опинився під загрозою зриву. Ведучому Руслану Сенічкіну несподівано стало зле перед самим ефіром, ми боялися випускати його у кадр. Але він наполягав на своєму – сказав, якщо мама не побачить його, зрозуміє, що щось трапилось. А після програми у гримерці на нього чекали лікарі швидкої допомоги…

- "Подробиці" вже достатньо довго втримують перші позиції у рейтингах. Як вам вдалося не тільки отримати такі показники, але й закріпити їх?

- Кожного дня о 20:00 люди вмикають "Подробиці" для того, щоб дізнатися, чим живе світ. Для нас це величезна відповідальність, яка не дозволяє збавляти темп. З приводу показників – вони не самоціль. Ми перші. А тут – як у спорті: той, хто йде першим, ніколи не знає, чи поставить він рекорд. Єдине, що він знає, що всі суперники – за ним і не можна озиратися чи розслабитися, інакше тебе обійдуть. Складність нашої ситуації у тому, що новини – це марафон, який ніколи не закінчується. Але ми з цією дистанцією впораємося.