Задорожна Лариса

Коротка біографія

Журналістом не мріяла бути. Просто доля вирішує, як їй завгодно. А завгодно було одного разу привести мене на Харківське обласне телебачення. І так поступово - сходинками я підіймалася вгору… Ні, скоріше вперед. Людина, яка просто переносила папери, стала непогано писати. І хоча за спиною залишався факультет філології, справжнімі "моїми університетами" стало телебачення – спочатку обласне, потім – національне. Майже 7 років роботи власкором у східному регіоні – Харківській, Полтавській і Сумській областях. Одного й того самого каналу – "Інтер". Місце кадрової прописки не змінили і потім. Лише змінилася територіальна прописка. Київ замість Харкова. Потім до Києва ще додалася Москва. Вже два роки – власкор у Росії. Кожне інтерв'ю вважаю ексклюзивним і значущим. Якщо йдеш ставити питання не як потрібно, а як очі дивляться на ту чи іншу людину. Або як вона на мене дивиться. Ніколи не пишу заздалегідь питання. Точніше пишу, але ніколи потім у шпаргалку не заглядаю. "Зіркових" інтерв'ю і зустрічей усіх і не пригадаєш. З Олегом Табаковим, Арменом Джигарханяном, Олегом Меньшиковим, Євгеном Міроновим, Володимиром Войновичем, Володимиром Путіним – з легендами, про які іноді доводиться писати теж легенди. Головне, аби правда не ставала легендою. Вчуся "жити не поспішаючи", але це журналісту дається непросто...