Виробництво: BBC
Жанр: сатира
Країна: Велика Британія
Рік: 1980
Британія десь між 1975-1980 роками. Не так вже давно прем'єр-міністром був легендарний Уїнстон Черчилль. Нафтова криза сімдесятих завдала удару по економіці. У країні криза. Проте, стара добра Англія продовжує свято вірити у свій уряд.
Щоб краще зрозуміти, що відбувається, зазирнемо до Міністерства адміністративних справ (Department of Administrative Affairs). Величезне установа, яка координує роботу всіх інших міністерств і відомств, занадто забюрократизована впоратися з таким монстром можуть лише справжні профі. Аж ось одного разу очолити цю структуру прийшла нова людина.
Джим Хекер був переобраний до парламенту і отримав посаду міністра адміністративних справ, яка завжди вважався чимось на кшалт могили для політиків. Пристосуванець, дилетант в багатьох речах, він активно лавує меж політичних вітрів та ураганів. Містера Хекера занадто непокоїть власний імідж у пресі, він труситься за своє місце та прислухається до найменших натяків прем'єр-міністра. До речі, до самої посади прем'єра він ставиться мало не з релігійним тремтінням.
Новий пан Міністр вирішив "налагодити роботу так, як слід", тобто здешевити витрати на міністерство та зробити його роботу прозорою. Проте, якщо короля робить свита, то міністра – його апарат. У кулуарах знали, що, наприклад, "приручити" на мові апаратних чиновників значило "змусили нового міністра дивитися очами державного службовця. Коли ж "приручений міністр" починає механічно, бездумно підходити до справи, з точки зору Уайтхола, він переходить до категорії "натуралізованих міністрів".
У міністерстві, куди потрапив наш герой, апаратом впродовж чверті століття керував п’ятдесятирічний Хамфрі Еплбі. справжній глава департаменту, обдарований керівник і справжній хранитель традицій британського уряду. Він звисока дивиться на свого дивакуватого міністра, зневажає "євроінтеграцію" і політиканство, і вже дуже давно сформулював для себе аксіоми бюрократичної практики:
Перелік можна було б продовжувати і продовжувати… Головна ж біда міністерських чиновників полягає в тому, що вони повністю позбавлені моральних основ. Ці так звані слуги народу ніяк не обтяжені прозою життя. Закони пишуть не для них, їм не загрожує інфляція та безробіття… Керівний апарат не скорочується ніколи – зменшуватися можуть лише обсяги зростання кількості запланованих посад.